Спілкуватись українською модно та сучасно. Мовленнєві помилки в щоденній бізнес-діяльності. Частина 10

Головна Часопис Спілкуватись українською модно та сучасно. Мовленнєві помилки в щоденній бізнес-діяльності. Частина 10

22.12.2025

Мовна свідомість і культура спілкування мають більше значення, ніж може здатися на перший погляд. Адже грамотне мовлення – це не лише про правила. Це про повагу: до співрозмовника, до себе, до спільної справи. Сучасна українська мова – жива, гнучка, виразна. Вона не вимагає досконалості, але потребує уваги, піклування і щоденного вжитку.

У цій черговій публікації йдеться про мовленнєві помилки, які тихцем закрадаються в ділову комунікацію: кальки, росіянізми, неточне слововживання, стилістичні огріхи. Вони трапляються як у листуванні, так і під час живих розмов, – і саме тому варто навчитися їх виявляти й замінювати на точніші, природніші висловлювання.

Кальки й суржик: позбутися легко!

Щоденне мовлення часто «ковзає» звичними стежками – проторованими, але не завжди правильними. Кальки та суржикові конструкції лягають у фрази «на автоматі», не привертаючи уваги. Але якщо зупинитися і прислухатися – відкривається простір для вдосконалення.

Цей розділ – як мовна «щітка», що м’яко очищує зайве. Ось приклади найпоширеніших висловів, які варто залишити позаду, та їхні легкі, природні українські відповідники.

В общому – загалом, отже.
Вроді би – наче, мовби, здається.
По ідеї – на мою думку, можливо, ймовірно.
На сьогоднішній день – нині, сьогодні.
По крайній мірі – принаймні.
Всьо равно – все одно, байдуже.
Уволитися – звільнитися.
Вилка – виделка.
Брати в оренду – орендувати.
Іти по вулиці – йти вулицею.
По сьогоднішній день – досі, до сьогодні, донині.

Вимовте український варіант уголос – звучить м’якше, ритмічніше, впевненіше. Так і формується нова звичка: не штучна та нав’язана, а природна, жива, доречна.

Кличний відмінок: панове, не забуваймо!

Без кличного відмінка	Уживаємо кличний відмінок
Добрий день, Андрій.	Добрий день, Андрію!
Оксана, в мене є питання до тебе.	Оксано, маю до тебе запитання.
Україна, ми з тобою!	Україно, ми з тобою!
Друг, тримайся!	Друже, тримайся!

Звертання – перша нота в спілкуванні. І від того, як вона прозвучить, залежить уся мелодія розмови. Кличний відмінок засвідчує повагу, уважне ставлення до співрозмовника й формує відчуття особистого контакту. Саме тому він справляє дійсно приємне враження.

В українській мові кличний відмінок є граматичною нормою – його вживання закріплено в чинному Українському правописі (2019), де наголошено: у разі звертання до особи чи персоніфікованого об’єкта треба вживати кличний відмінок. Нехтування цією формою збіднює мову й робить звертання сухим або неуважним.

Звертання без кличного відмінка, як кава без аромату: формально, але без смаку. Додайте спілкуванню не лише тепла, а й мовної точності!

Позбавляймося росіянізмів красиво!

Росіянізми нерідко маскуються під звичні словосполучення і нейтральні фрази. Їх вживання часто залишається непоміченим, хоча саме вони спотворюють мовлення. Особливо це помітно в офіційній і діловій комунікації, де важливими є точність, природність і мовленнєва виразність.

Нижче приклади поширених росіянізмів і нормативних українських відповідників, уживання яких поліпшує якість мовлення.

Відомствений → відомчий.
В кінці кінців → зрештою, урешті-решт, кінець кінцем.
Мероприяття → захід, подія.
Об’явлення → оголошення.
Согласувати → погодити.

Замінивши такі конструкції на повноцінні українські відповідники, мовлення відразу стає природнішим і легшим для сприйняття. Мова – це не лише засіб, а і візитівка. Її «чистота» завжди працює на імідж того, хто говорить.

Слова, яким бракує голосу

Українська мова має багатющий лексичний запас – із відтінками, ритмом і колоритом. Та чимало слів, попри свою точність і виразність, залишаються на периферії повсякденного вжитку. А даремно! Саме вони здатні додати мовленню образності, теплоти та стилістичної глибини.

Добірка маловідомих, але надзвичайно влучних слів.

Ґирлиґа – довга палиця для опори під час ходьби.
Жужмом – у згорнутому, скрученому вигляді, як-небудь (про одяг, тканини).
Леліяти – плекати, дбайливо піклуватися.
Прудкий – жвавий, моторний, швидкий.
Скарбниця – джерело знань або цінностей.
Вигадник – той, хто легко щось вигадує.
Принагідно – який здійснюється з нагоди.
Клунок – наповнена чим-небудь дорожня торба або мішок.
Славнозвісний – відомий багатьом, знаменитий.
Маніжитись – поводитися манірно.
Кокетувати – своєю поведінкою, манерами неприховано намагатися сподобатися.
Громаддя – предмети, споруди та взагалі все, що вирізняється великим розміром.
Завбачливий – здатний наперед розгадати чиї-небудь наміри, зрозуміти якісь обставини.
Шпаркий – дуже енергійний, швидкий.
Дотепний – влучний у словах, здатний вдало жартувати.

Ці слова, мов стилістичні барвники, додають виразності та характеру мовленню. Варто лише дати їм шанс – і мова зазвучить глибше і яскравіше.

Фразеологізми – як спецефекти під час розмови

Фразеологізми – це мовні перлини, які передають мудрість, іронію, досвід народу. Вони не тільки оздоблюють мову, а й допомагають точніше формулювати думки.

«Як із гуски вода» – байдужий до критики.
«На носі» – щось ось-ось станеться.
«Розв’язати руки» – надати свободу дій.
«Носитися, як курка з яйцем» – виявляти надмірну турботу про щось.
«Не у своїй тарілці» – почуватися некомфортно.
«Нести свій хрест» – терпляче долати труднощі.
«Тримати руку на пульсі» – контролювати ситуацію.
«Пекти раків» – соромитися, червоніти.
«Не мати ні роду, ні племені» – бути самотнім, без підтримки.
«Піймати облизня» – зазнати невдачі.
«Майстер на всі руки» – уміла, здібна до всього людина.
«Бити байдики» – нічого не робити, ледарювати.

Влучна фраза, ніби вдало вибрана спеція, підсилює сенс і залишає посмак. Висловлюйтеся виразно без зайвих слів!

Слово – не оздоблення, а основа справи

У діловому середовищі слово працює нарівні з дією, тому важливо говорити точно, ввічливо та природно. Помилки – не перешкода, якщо є бажання їх виправляти. Справжня проблема – у байдужості до мови.

Українська – це не мовна мода й не вимога часу. Це – інструмент професійності, маркер гідності та прояв культури. Вона не вимагає досконалості, лише поваги й щирості. Мова – як дерево. Її треба плекати: щодня, послідовно, із любов’ю. Бо саме вона дарує плоди – довіру, ясність, силу.

Пишімо, говорімо, міркуймо українською – сміливо, впевнено, індивідуально. І хай кожне слово працює на результат!