Спілкуватись українською модно та сучасно. Мовленнєві помилки в щоденній бізнес-діяльності. Частина 5

Головна Часопис Спілкуватись українською модно та сучасно. Мовленнєві помилки в щоденній бізнес-діяльності. Частина 5

06.11.2024

Часопис

Продовжуємо вдосконалювати мову легко та цікаво. Стисло розглянемо ще деякі поширені помилки, які можуть трапитися як в усній, так і письмовій комунікації. А також наведемо десяток цікавих фактів, що не тільки ще більше закохають у рідну мову, а й нададуть змогу блиснути знаннями з української мови перед колегами та друзями.

Поширені помилки в українській мові

Не можна приймати участь у змаганнях чи конкурсах. Лише брати участь. Це одна з найпоширеніших помилок. Правильний варіант: брати до уваги, брати до серця, брати до відома.
Їх та їхній. Вислів «їх будинок» є неправильним, тоді як правильно буде сказати «їхній будинок». Їхній – це присвійний займенник (відповідає на запитання «чий?»), а їх – це форма родового і знахідного відмінка від особового займенника вони (відповідає на запитання «кого?», «чого?», «що?»).
«Ведучий інженер, ведучий спеціаліст» – помилкове вживання, правильно казати «провідний».
«Більше ста» – росіянізм. Використовуйте нормативні варіанти: «понад сто, більш як сто».
«В якості…» є калькою з російської мови. Замініть нехарактерний для української мови канцеляризм на стилістично ліпший варіант: як (хто, що); у ролі (кого, чого).
«Голландія» – це про провінцію, а якщо йдеться про країну, то «Нідерланди».
«Оточуючий» – це калька. Використовуйте замість скалькованого слова один із варіантів: навколишній, довколишній, навкружний; той, що оточує; присутні, близькі, прибічники; (світ) довкілля; (люди) оточення.
«Продовжується»: якщо говоримо про щось, що відбувається впродовж якогось часу, то правильний варіант – «триває».
Помилкові тавтологічні словосполучення, де перше слово є дублюванням наступного, віддаленим синонімом:
- бурхливі овації (овації завжди голосні);
- у квітні місяці;
- прейскурант цін;
- внутрішній інтер’єр.
Конструкції, у яких є зайвим прийменник «по»:
- йти по дорозі (йти дорогою);
- пливти по річці (річкою).
Недоречне вживання прийменника «по»:
- перший по списку;
- пливти по течії;
- по мірі того як;
- пропустити по хворобі;
- по стану здоров’я.

Переконайтеся, чи доречне вживання прийменника «по», і за потреби доберіть відповідно до контексту один із варіантів: за, з, у (в), на, через, для, щодо. Зокрема, у переліку вище ліпше вживати «за» та «через», проте зважайте: вдарити по голові, іти по воду, відпочити по обіді, поратися по господарству.

Українська мова: цікаві факти

Українську мову офіційно визнано однією з найкрасивіших: вона посідає друге місце у світі за мелодійністю (після італійської) і третє за красою лексики (після французької та перської). І це не просто слова, а підтверджені факти.

Ще 10 цікавих фактів, які надихають:

У сучасній українській мові є приблизно 256 тисяч слів. Хоча для розмови на побутовому рівні пересічній людині вистачить 2-3 тисяч слів. За лексичним запасом «солов’їна» є найбільш спорідненою з білоруською (84 %), із польською (70 %), сербською (68 %) мовами щодо відповідності спільних слів, а от із російською (62 %).
Українську офіційно визнано літературною після видання «Енеїди» Івана Котляревського. Тож Котляревського вважають основоположником нової української мови.
Найбільше перекладів з-поміж українських творів має «Заповіт» Тараса Шевченка: його перекладено 147 мовами народів світу.
Однією з «родзинок» української є те, що вона багата на зменшувальні форми. Навіть слово «вороги» має зменшувально-пестливу форму, яку вжито в гімні України. Пам’ятаєте: «…згинуть наші вороженьки, як роса на сонці»?
Перші слова з української мови записано в 448 році н. е. Тоді візантійський історик Пріск Панікійський перебував на території сучасної України в таборі володаря Аттіли, який згодом розгромив Римську імперію, і записав слова «мед» і «страва».
Українська є однією з 30 найпоширеніших у світі мов, адже кількість людей, які розмовляють «солов’їною», – приблизно 45 млн. До багатьох мов світу увійшли українські слова «гопак», «козак», «степ», «бандура», «борщ», зокрема до польської було запозичено українські слова «hreczka» (гречка), «chory» (хворий), а румунської – «stiuca» (щука), «holub» (голуб) тощо.
Найдовше слово в українській мові складається з 30 літер! Спробуйте вимовити: «дихлордифенілтрихлорметилметан» (хімікат для боротьби зі шкідниками).
Найуживаніша літера з української абетки в словах – «п»; саме з неї починається найбільша кількість слів. Тоді як найменш уживаною є «ф». Наявність цієї літери в слові вказує, що слово є іншомовним (запозиченим), адже раніше її вимовляли як сполучення букв «хв»: хвіртка, Хведір, шахва тощо.
У нашій мові є особливі слова – паліндроми. Це дзеркальні фрази або слова: їх можна читати як зліва направо, так і справа наліво. Ось, наприклад: «Я несу гусеня» або ж «ротатор».
Народна пісня «Щедрик» здобула всесвітню популярність. Безліч разів вона звучала в популярних фільмах і серіалах, але аж ніяк не всі знають, що «Carol of the bells» – це англомовна версія нашої різдвяної пісні «Щедрик».