Спілкуватись українською модно та сучасно. Позбавляємося мовленнєвих помилок у щоденній бізнес-діяльності. Частина 4

Головна Новини та огляди Спілкуватись українською модно та сучасно. Позбавляємося мовленнєвих помилок у щоденній бізнес-діяльності. Частина 4

25.07.2024

Новини та огляди

Продовжуємо серію публікацій, які допомагають поліпшити мовлення «солов’їною», щоби комунікації з колегами перейшли на новий рівень. І нагадуємо: не варто соромитися, якщо припускаєтеся помилок, але завжди треба дбати про чистоту свого мовлення і вдосконалювати навички.

У цьому матеріалі враховано всі побажання, тому розглядатимемо не тільки поширені помилки, а й пізнаватимемо нові слова, аби збагатити словниковий запас і зробити мовлення колоритнішим, допомагаючи в такий спосіб колегам, які ще мають труднощі через перехід на рідну мову.

Отож, аби зруйнувати мовний бар’єр і полегшити перехід, надаємо такі лайфхаки.

5 лайфхаків для переходу на українську

Почніть з етикетних формул. Вітайтеся, прощайтеся і дякуйте українською.
Спілкуйтеся українською в колі знайомих. Хоча б упродовж годинки. Попросіть їх вказувати на помилки під час спілкування.
Не бійтеся помилятися. Забули слово – зверніться по допомогу до співрозмовників.
Будьте впертими, затятими – і результат не забариться.
Смачно й щедро лайтеся українською у своєму колі (коли це прийнятно). Йдеться про фрази на кшталт «трясця йому!», «хай тебе качка копне».

А тепер, як і зазвичай, розглянемо поширені помилки, яких припускаються під час побутового спілкування.

Поширені помилки

В кінці кінців. Поширена помилкова фраза, яку використовують, аби показати, що щось нарешті сталося. Ця конструкція – калька з російської мови, що походить від фрази «в конце концов». Стилістично коректні й більш милозвучні варіанти – зрештою, врешті-решт або кінець кінцем. Їх можна вживати як синоніми.
Відноситися. Якщо йдеться про ставлення до людини/людей, предмету або явища, то правильно говорити «ставитися». Наприклад: «Я помітила, що він почав більш відповідально ставитися до робочих завдань».
Головна біль. Іменник «біль» в українській мові має чоловічий рід, тож прикметники, які використано в конструкції, має бути узгоджено з родом іменника. Правильний варіант – головний біль. Те саме стосується і слова «нежить» – правильно говорити «сильний нежить».
На жаль. Пишемо окремо та виділяємо комами. Прислівникові сполуки, що складаються з прийменника та іменника, але в яких іменник зберігає своє конкретне лексичне значення і граматичну форму, пишемо окремо. Можна уявити речення, де значення слова «жаль» цілком зрозуміле: «На жаль, наклався ще й біль». Тим паче правило працює, якщо між словами можна додати означення до цього іменника, як-то «на превеликий жаль».
З-поміж. Складні прийменники, першою частиною яких є «з-» та «із-», пишуться через дефіс.
Відсутній – так кажемо зазвичай про істоту. Якщо ж чогось не вистачає, тоді доречним буде «бракує».
Дозволяти. Це слово в українській мові переважно має значення «давати дозвіл». Якщо ж вживається не в прямому значенні, а йдеться про якусь отриману можливість, краще використати варіант «давати змогу».
Знаходитися в значенні «десь перебувати, розміщуватися» не вживаємо. Натомість є такі слова: «розташовуватися» – про географічне положення; «міститися» – входити до складу, бути всередині; «перебувати» – люди в певному місці.
Мимохіть. Перекрутити можна мимохіть те слово, яке вчили мимохідь. Усе просто: два різні слова – два різні сенси. «Мимохіть» – без певного наміру, ненароком, всупереч власній волі. «Мимохідь» – не зосереджуючись на чомусь; на бігу, похапцем. Тобто речення означає: «Не хотіли перекрутити слово, але так сталося, бо вчили його неретельно, не зосереджуючись».

Уживання зайвих слів

У щоденній комунікації часто можна почути плеоназми – два слова з однаковим значенням. Ось найпоширеніші приклади:

несподіваний сюрприз – сюрприз;
пам’ятний сувенір – сувенір;
вільна вакансія – вакансія;
моя автобіографія – автобіографія або моя біографія (мій життєпис);
меморіальний пам’ятник – пам’ятник;
адреса проживання – адреса;
колишній експрезидент – колишній президент або експрезидент;
спускатися вниз – спускатися або йти вниз.

Скарбниця колоритних слів українською мовою

Ці слова, взяті з глибин нашої мови, додадуть неповторного колориту й підкреслять ерудицію мовця під час спілкування.

Шумувати. Багато виноробів звикли казати, що їхнє вино бродить. Проте питомо українською краще казати, що вино шумує. Але не плутайте це зі словом «шумить» – видає гучні звуки.
Плекати. Плекати мову, плекати кохання, плекати долю – любити та оберігати.
Уповні. Уповні може бути місяць, а також цим словом можна замінити російське «в разгаре»: «У липні літо вже уповні».
Шубовстати. Це стрімголов кидатися у воду, якщо говоримо про пряме значення слова. У переносному це слово може означати з головою поринати у вир подій.
Витребеньки. Синонімом також є примхи – те, що бажаєш без особливої на те потреби.
Свічадо – дзеркало або підвісний світильник.
Засмачити – приправити (страву).
Громовиця – блискавка, гроза.
Накладанець – бутерброд або канапка.
Цибатий – довгоногий, тонкий, із довгими тонкими ногами.
Легіт – легкий і приємний вітерець.
Оказія – дивний, незвичайний випадок, пригода; здебільшого непередбачувана урочиста подія, проте, головне, – приємна.
Товченики – котлети.
Кебета – уміння, хист, розум, здібність.
Капшук – гаманець.

Кольорова цікавинка

Наша мова багата на унікальні кольори:

барвінковий – світло-блакитний (колір квітів барвінку);
жаристий – яскраво-червоний (колір жару);
капуциновий – відтінок коричневого;
миртовий – відтінок темно-зеленого;
смарагдовий – яскравий відтінок синювато-зеленого (колір коштовного смарагда);
кубовий – насичено-синій, індиго;
бразолійний – глибокий темно-синій (колір сандалу);
прюнелевий – відтінок чорного (колір стиглих ягід шовковиці);
кармазиновий – темно-малиновий.